Очікуючи приїзду гостей, чи то на державному, чи місцевому рівні, чи навіть у родинному колі – природньо спостерігати ретельну підготовку. Щось подібне повинно було б статися при Першому пришесті Господа нашого Ісуса Христа. Прикро, але Святе Письмо константує факт якоїсь незрозумілої байдужості до явлення Царя Всесвіту, особливо з боку релігійних керівників того часу. І все це відбулося за цікавої обставини. Виявляється, пророцтва Старого завіту містять в собі достовірну інформацію про рід, географічне місце, мету і навіть час Першого пришестя Ісуса Христа.
В книзі Буття 49:10 написано, що Христос явиться з Юдиного племені: “Не відійметься берло від Юди, ані з його стегон законодавець, аж прийде Примиритель, що Йому буде послух народів”. Географічне місце явлення було передречене в пророка Михея 5:1: “А ти, Віфлеєме-Єфрате, хоч малий ти у тисячах Юди, – із тебе Мені вийде Той, що буде Владика в Ізраїлі, і віддавна постання Його, від днів віковічних”. Все це з точністю відбулося. В Євангелії від Луки 2:4-7 написано: “Пішов теж і Йосип із Галілеї, з міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Віфлеєм, бо походив з дому та роду Давидового, щоб йому записатись з Марією, із ним зарученою, що була вагітна. І сталось, як були вони там, то настав їй день породити. І породила вона свого Первенця Сина, і Його сповила, і до ясел поклала Його, – бо в заїзді місця не стало для них...”
Запитання учнів Христа перед Його вознесінням на небо “чи не часу цього відбудуєш Ти, Господи, царство Ізраїлеві?” свідчить про те, що навіть вони не розуміли справжньої мети Першого пришестя. Хоча в пророка Ісаї 53:5 за багато століть до цього було передречено: “А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, - кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено!” В Єв. від Луки 24:26 Ісус сказав учням, які мали помилкові сподівання на становлення земного царства: “Чи ж Христові не це перетерпіти треба було, і ввійти в Свою славу?”
І, нарешті, найцікавіше. В старозавітній книзі пророка Даниїла передречено час явлення Христа в наш світ. Тут варто зазначити, що часове пророцтво існує лише відносно Першого приходу, бо про час Другого приходу Христа Святе Письмо замовчує. Отже, в Даниїла 9:25,26 написано: “Так знай і розумій: від виходу наказу, щоб вернути Ізраїля й збудувати Єрусалим, аж до Владики Месії сім тижнів та шістдесят два тижні. І вернеться народ, і відбудований буде майдан і вулиця, і то буде за важкого часу. І по тих шостидесятьох двох тижнях буде погублений Месія, хоч не буде на Ньому вини.”
З книги Ездри відомо, що перських наказів відносно Єрусалиму було три – царів Кіра, Дарія і Артаксеркса. Перший наказ стосувався відбудови храму, другий – підтвердив наявність першого, і лише третій наказ, датований 457-им роком до н. е. був повним, оскільки стосувався як відбудови храму, так і відновлення політичної й адміністративної структури Єрусалиму. А зараз трохи арифметики. В біблійних пророцтвах досить часто один пророчий день дорівнює одному календарному року. 7 пророчих тижнів, або ж справжніх 49 років – час, протягом якого був відбудований храм та місто. Якщо до 457-го року до н. е. додати ці 49 років і 434 роки (пророчі 62 тижні) – отримуємо 26-й рік н. е. Враховуючи відсутність нульового року в календарі, 483 роки (49+434) досягнуть 27-го року н. е. замість 26-го.
Євангеліст Лука повідомляє, що Іван Христитель розпочав своє служіння п’ятнадцятого року правління кесаря Тиверія (Луки 3:1), що в історичних джерелах датується 27-им роком н. е. Згадаємо, що в пророцтві Даниїла не йде мова про народження Ісуса, воно говорить про Нього, як про “Христа”, “Помазаного”, “Месію”, тобто про Ісуса в Його офіційному месіанському статусі. Знаючи, що Іван христив Ісуса незабаром після початку свого служіння, ми бачимо, як це дивовижне пророцтво точно вказує на початок земного служіння Христа.
