Останнім часом, особливо завдяки масовій рекламі, алкогольні напої сприймаються як невід'ємний елемент нашого суспільства. Рекламоносії зустрічаємо майже на кожному кроці - по телебаченню, на вулиці, у вітринах магазинів. А конструкції, з яких складають літні кафе, взагалі являють собою суцільну рекламу алкоголю. Нікого вже сьогодні не лякає попередження про реальну загрозу для здоров'я, яке, до речі, є на кожній рекламі. Звичайно, любителям "зеленого змія" можна читати багато профілактичних лекцій, переконувати їх з точки зору медицини у шкідливості даної звички, у реальності загрози печінці від етанолу, який міститься в алкогольних напоях, але пропоную звернути увагу на моральний аспект цієї проблеми.
Всім нам відомо, що для того, аби опанувати якусь професію чи ремесло, потрібно докласти певних зусиль. Для прикладу: щоб вивчити іноземну мову, спеціалісти радять щодня приділяти півгодини часу для навчання. Пройде не так вже й багато часу, як ми зауважимо, що мова, яку ми вивчаємо, стала для нас не така вже й чужа. І так у будь-якій діяльності: якщо ми хочемо чогось навчитися і серйозно за це візьмемося, тобто, будемо цим займатися систематично, то через деякий час обов'язково досягнемо бажаного результату. А що очікує в майбутньому людину, яка "серйозно" почала вживати алкогольні напої? До чого призведе щоденне систематичне загравання із "зеленим змієм"?
Для тих же, кого цікавить відповідь на запитання: "можна, чи не можна пити", пропоную звернутися до Біблії. Колись багато років тому цар Соломон, який мав мудрість від Бога, так висвітлив цю проблему: "Не дивись на вино, як воно рум'яніє, як виблискує в келиху й рівненько ллється, - кінець його буде кусати, як гад, і вжалить, немов та гадюка, - пантруватимуть очі твої на чужі жінки, і серце твоє говоритиме дурощі... І ти будеш як той, хто лежить у середині моря, й як той, хто лежить на щогловім верху. І скажеш: побили мене, та мене не боліло, мене штурхали, я ж не почув, систематично, коли я прокинусь, шукатиму далі того ж..." (Притчі 23:31-35)
Останні слова примушують серйозно замислитись над проблемою залежності. Ми звикли вважати наркоманію чимось жахливим, а самих наркоманів - людьми з досить малими шансами на повернення до нормального життя. Виявляється, що у алкоголіків ситуація не краща. Думаю, що в багатьох з нас є знайомі, котрі були шанованими людьми, але після систематичного вживання алкогольних напоїв деградували до такої міри, що з ними вже ніхто не хоче мати справу. А скільки розбито сімей, скільки дітей залишилися сиротами? А скільки ще терплять терор у власній домівці через те, що вживання пива, вина, горілки стало улюбленим заняттям для їхніх батьків?
Наскільки влучно Соломон підмітив стан п'яної людини: "пантруватимуть очі твої на чужі жінки і серце твоє говоритиме дурощі." Справді, проходячи повз п'яних людей, можемо констатувати той факт, що такі поняття, як самоконтроль чи самоаналіз у них на той момент відсутні. Все те високе, піднесене, що відрізняє нас, створених по образу і подобі Божій, від тварин, під час прийому алкоголю кудись зникає. Залишаються лише аморальні погляди і розмови, за які пізніше стане соромно.
Отже, як завжди, у нас є вибір. Перед нами - дві дороги. Одна - з алкоголем, але разом з ним - і з сімейними проблемами, з проблемами на роботі, а в результаті - з суцільним крахом життя. Інша - без алкоголю, але зі спокоєм у сім'ї, на роботі, одним словом - з кращим майбутнім. Взагалі, Свяге Письмо досить недвозначно відгукується про людей, які полюбляють випивати: "Вино - то насмішник, напій п'янкий - галасун, і кожен, хто блудить у ньому, немудрий" (Притчі 20:1).
Тож чи є якийсь сенс у тому, щоби випивати, якщо кожний, хто це робить, є немудрим?
